Шар води виходить дуже тонким і частково висихає, а частково перетворюється назад на лід.. Це відбувається практично відразу, після того, як коник відривається від поверхні. Саме тому на льоду не залишається жодних водяних слідів після катання.
Це пояснення ґрунтується на гіпотезі, яку висунули у 1849 році британський фізик Вільям Томсон (майбутній лорд Кельвін) та його брат інженер Джеймс Томсон. Згідно з цією гіпотезою, лід під ковзанами відчуває великий тиск і плавиться, тому ковзани ковзають вже не по льодуа по плівці води на його поверхні.
Лід і сніг слизькі, оскільки мають низький коефіцієнт тертя. Якби все було інакше, то фігурне катання, хокей, бобслей та інші зимові види спорту були б не такими захоплюючими, а перехожі не послизнулися на замерзлому тротуарі, демонструючи повітряні піруети, яким позаздрить будь-який фігурист.
Коли фігурист, хокеїст або звичайний любитель ковзанок ковзає по льоду, його тіло чинить тиск на тонкі леза. ковзанів, внаслідок чого утворюється невелика водяна плівка – тонкий шар води на льоду. Іншими словами, катання на ковзанах відбувається не стільки по льодускільки по воді.