Колон (лат. colonus, coloni) – залежний селянин у Римській імперії часів її занепаду та у Візантії.
Землероби, які брали землю для обробки на кілька років, називалися “колони”. “Раби з хатинами” – раби, які мали ділянку землі та сім’ю.
Це частково залежні селяни. Залежність була обумовлена договором між самим селянином і наймачем, після закінчення якого колон міг вільно піти до іншого наймача або продовжити договір.
Відповідь або рішення1. Колони – це були напівзалежні селяни, які мали свою землю. Природно, їхні права також відрізнялися від звичайних рабів. Можна сказати, що вони собою нагадували селян часів феодалізму.