Карведилол у складі комбінованої терапії порівняно з бісопрололом володіє більш вираженими нефропротективними властивостями і може розглядатися як препарат вибору під час лікування ХСН у хворих із ЦД 2, особливо за наявності діабетичної нефропатії.
Перевага карведилолу полягає в тому, що він не викликає вираженої брадикардії, властивої селективним блокаторам b-адренорецепторів, а також тахікардії, характерної для низки вазодилататорів [5].
Карведилол є неселективним ББ: він має периферичні вазодилатуючі властивості і знижує ЧСС за допомогою блокади β1-адренорецепторів. В Японії схвалено застосування карведилолу в терапії артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби серця, хронічної серцевої недостатності (ХСН), але не в терапії ФП.
Карведилол знижує тиск у легеневій артерії та тиск у правому передсерді. Шляхом блокади α1-адренорецепторів він призводить до периферичної вазодилатації та знижує системний судинний опір. Завдяки цим ефектам зменшується навантаження на серцевий м’яз, що запобігає розвитку стенокардії.