Селяни, які жили і працювали на цій землі, закріплювалися (саме звідси походить слово “кріпак”) за її господарем. Остаточно кріпосне право склалося до середини XVII століття – за Соборним статутом 1649 року власники землі отримали право на безстроковий розшук селян-втікачів. Так у селян з’явилися господарі.Feb 19, 2018
Кріпосний селянин, на відміну від раба, сам представляв себе в суді, відповідаючи за свої злочини. Кріпак володів правами приватної власності (мав своє господарство) і повним правом одружуватися і заводити сім’ю, їхні діти були законні і успадковували майно, але народжувалися кріпаками.
Відповідь або рішення1. Селянами були на Русі такі люди, які жили, по-перше, у селах і селах, а по-друге, займалися землеробством, розведенням сільськогосподарських тварин. Кріпосні селяни жили в досить убогих, поганих умовах.
Кріпосне право – не рабство. Кріпаків, де юре, не можна було вбивати і калічити, як рабів. Де факто поміщик міг і калічити, і стратити свого кріпака, а потім оголосити його в розшук, як втікача, щоб уникнути покарання.