У турецькій мові функцію присудка можуть виконувати дієслова, іменники, прикметники, займенники, числівники та прислівники. Афікс присудка слугує для узгодження присудка з підметом (аналог у російській – дієслова-зв’язки "есть/ являться/ представлять собой") і є обов’язковим.
Присвійні афікси (також особисто-присвійні афікси, посесивні афікси, форми приналежності) – це суфікси або префікси, які додають до імені для вказівки на приналежність до мовця, співрозмовника або третьої особи.
У турецькій мові зворот який можна виразити за допомогою двох основних конструкцій, які відрізнятимуться одна від одної способом утворення.