Соната (від латинського та італійського "sonare", "звучати") – музичний твір для одного або кількох інструментів, зазвичай у 3-х або 4-х частинах (бувають сонати й одночастинні (Ф. Ліст " За прочитанням Данте") та п’ятичастинні (І. Брамс соната ор. 5).
Сона́та (від італ. sonare, суч. suonare – звучати) – музичний інструментальний твір, а також музична форма, яку називають сонатною формою. Складається для камерного складу інструментів і фортепіано: як правило, соло або дуету.
Сонатна форма має три основні частини: експозиція, де представлено всі теми; розробка, назва якої, власне, говорить сама за себе: тут представлені в експозиції теми розвиваються і змінюються; реприза, в якій теми повертаються у своєму первісному вигляді. Часто після цих трей основних частин слідує кода.
В основі одночастинної композиції сонати лежить монотематичний принцип: тематизм виростає з єдиного інтонаційного комплексу, закладеного в початковому мотиві-імпульсі (мі – фа – ля – соль дієз).