До складу Золотої Орди входили Західний Сибір, Північний Хорезм, Волзька Болгарія, Північний Кавказ, Крим, Дешт-і-Кипчак (Кипчацький степ від Іртиша до Дунаю). Крайньою південно-східною межею Золотої Орди був Південний Казахстан (нині м. Джамбул), а крайньою північно-східною – м. Тюмень та Іскер (поблизу совр.
Емір Тимур перемагає Золоту Орду і його воїнів на чолі з Тохтамишем.
Політична історія Орди пов’язана з іменами її верховних правителів – ханів Батия (Бату), який правив у 1243-1256 роках; брата Батия – Берке (1257-1287), родичів Берке – Менгу-Тимура (1266-1280), Тудаменгу (1280-1287), Тулабуги (1287-1290).