Я. Вишинського, за період з листопада 1939 року по червень 1941 року були депортовані 389 382 людини. 52% (202,5 тисяч) з цього числа становили жінки, а 12% (46,7 тисяч) – діти. На шляху руху та на місцях протягом першого року померло приблизно 10 % від загальної кількості депортованих (близько 39 тисяч осіб).
Одним із драматичних епізодів Великої Вітчизняної війни стало виселення звинувачених у співпраці з ворогом народів з місць їх споконвічного проживання – всього постраждало близько двох мільйонів осіб: кримських татар та турків-месхетинців, чеченців та інгушів, карачаївців та балкарців, калмиків, німців та прибалтів.
У роки сталінського тоталітарного режиму депортаціям у СРСР зазнали: німці, поляки, корейці, українці, євреї, іранці, кримські татари, карачаївці, чеченці, інгуші, балкарці, калмики, курди, таджики, турки-месхітинці та ін.
12 жовтня 1943 року була ліквідовано Карачаївську автономну область та 11 711 сімей (45 529 людина) карачаївціввивезено до Казахстану. Після ліквідації Чечено-Інгуської АРСР (7 березня 1944 року) року) до Казахстану насильно переселено 89 901 сім'я (406 375 людина) чеченців та інгушів.