Ці дві форми мови відрізняються та мотивами. Монологічна мова стимулюється внутрішніми мотивами, і її зміст та мовні засоби вибирає сам той, хто говорить. Діалогічне мовлення стимулюється як внутрішніми, а й зовнішніми мотивами (ситуація, у якій відбувається діалог, репліки співрозмовника).
Монологічна мова має набагато більший ступінь традиційності при виборі мовних, композиційних та інших засобів, має, як правило, більш складну синтаксичну побудову порівняно з репліками в діалозі. У побутовому спілкуванні монологічне мовлення трапляється вкрай рідко.
Монолог — розмова однієї особи, звернена до слухача чи до самого себе. Діалог є почергову зміну реплік двох осіб. Репліка – це фраза одного з учасників діалогу.
Монолог – мова, звернена, передусім, до себе і не розрахована на словесну реакцію співрозмовника. Монолог характеризується складним синтаксичним побудовою і прагненням охопити більш широке тематичне зміст проти тим, що характеризує обмін репліками у діалозі.