Десятина – стара російська одиниця земельної площі. Застосовувалося кілька різних розмірів десятини, зокрема “казенна”, що дорівнювала 2400 квадратних сажнів (109,25 “соток”; 1,09 га), яка використовувалася в Росії до введення метричної системи.
У Старому Заповіті ізраїльтянам було заповідано віддавати Господу десяту частину своїх надходжень (див.: Лев. 27: 30-34; Чис. 18: 21-24). Це називається десятиною і в перекладі на сучасні реалії означає десять відсотків від сукупного доходу.
Десятина складалася з десятої частини добутків землі, отар тощо і йшла на користь левитів, які не мали власної землі, і слугувала для них засобом існування. Десяту частину від десятини левити, своєю чергою, відраховували на утримання первосвященика (Чис.
Середня ціна десятини землі (1,09 га) становила напередодні Першої світової війни 136 руб. у разі купівлі через Селянський банк.